В минулому ті часи, коли дівчина в окулярах викликала співчуття оточуючих. Сьогодні із засобу корекції зору вони перетворилися в стильний і модний аксесуар - їх носять навіть ті, у кого ... 
Дискримінація за ознакою статі в корпоративному середовищі - факт, від якого не відхреститися при всьому бажанні. Менеджерами другого сорту традиційно вважаються жінки - особливо коли мо... 
Життя після смерті – так можна назвати другу частину серіалу "Обручка". Ніхто не міг навіть припустити, що історія героїв Олександра Волкова та Юлії Пожидаєвої не закінчи... 
Картопля запечена
Ретельно миємо 10 картоплин середнього розміру, розрізаємо навпіл. Змащуємо деко жиром, кладемо картоплю розрізаною частиною догори, зверху – шматочки са... 
Курортне містечко Балчик - розташований в 40 км на північ від міста Варни, в одному з найзатишніших чорноморських заток,
захищеному мисом Каліакра. Якщо дивитися з моря, то місто чарує с... 
«Красива жінка завжди викликає думку, що у неї хтось є. У підсумку, вона або не дістається нікому, або тому, хто ні на яку думку не здатний взагалі ... ». А чи справді це так...
«Le Grand» — ми непрості, але доступні
«Мені подзвонила подруга і сказала, що вона має шикарного дизайнера і я мушу подивитися його роботи, через кілька днів я зустріла Володю, ми посиділи на каві, я переглянула його роботи, захопилася ними і пообіцяла собі що я ним займусь – саме так все і почалося із «Le Grand». Трішки пізніше з’явилася Соломія та Віка ось зараз ми всі разом і є «Le Grand»» - розповідає мені повна ентузіазму засновниця будинку моди Катерина Ріпа. «Я подумала, що такі таланти не повинні пропадати – вони повинні працювати і творити» - додає Катерина.
.jpg)
Я проходжу повз майстерню – таку, як я собі і уявляв усюди безлад, розкидана матерія, на стінах ескізи із моделями, усюди готові, майже готові, і лише розпочаті творіння молодих модельєрів, а посеред кімнати звичайно і швейна машина за якою майстер Володя Кондрашов, який побачивши мене почав щось там кудись ховати та намагатися поприбирати, - «Творчий безлад розумієш, в мене тут усе під руками, просто коли працюєш цілодобово на прибирання немає часу» - відповідає Володя .
Jey — Катерино я бачу в майстерні, аж гуде від роботи?
LG — Так, працюємо майже цілодобово - Володя і Соломійка сплять лише по кілька годин, навіть переважно не їздять додому, а ночують тут на робочому місці. Майстерня стала їхньою домівкою, я цьому дуже рада, але відчуваю провину, що в них зовсім не залишається часу на особисте життя, нещодавно до нас приєдналася Віка - ще один талановитий молодий дизайнер, можливо тепер стане трішки легше.
познайо
Jey — Куди ж такий поспіх?
.jpg)
LG — Ну по-перше в нас десятого листопада відкриття бутіку, ми спішимо, щоб відразу ж показати, все що ми вміємо. А пізніше в березні ми хочемо презентувати наш одяг, взуття і біжутерію на львівському тижні моди.
Jey — Катерино, чого ви очікуєте від львівського тижня моди?
LG — «Lviv fasion week» — буде нашим офіційним стартом у світі моди, ми вперше презентуватимемо торгову марку «Le Grand», дуже сподіваємось що нашу роботу належно оцінять як і потенційні покупці, так і інші дизайнери, але все ж в першу чергу ми будемо сподіватися на увагу наших майбутніх клієнтів, адже ми хочемо щоб наші клієнти виглядали модно і вишукано кожен день.
— І це стосується не лише жіночого одягу, — додає Володя. Я наприклад більше люблю створювати чоловічий одяг і хочу сказати, що зараз все більше чоловіків звертається до модельєрів за ексклюзивним одягом, з якісної тканини, та нажаль всеж переважають знов жінки.
— Так, ми зараз інтенсивно працюємо над створенням колекції одягу третьої лінії prêt-a-porte, на відкриття бутіку — розповідає симпатична білява дівчина, яка щойно приєдналася до розмови — молодий модельєр Соломія Якимець.
.jpg)
Jey — А ви самі у своєму одязі ходите
(Усі засміялися).
Володя — Звичайно що ходимо, от лише у нас зовсім немає часу, щоб вдосталь заповнити свій гардероб.
Соломія — Девяносто відсотків мого гардеробу складає одяг власного виробництва, хоча окрім клієнтів завжди знайдуться родичі чи друзі, яким я не зможу відмовити.
Деякі свої речі, я шию протягом довгого часу, оскільки для себе завжди бракує часу, - додає і сідає біля нас Вікторія Гладишева – одна із трьох друзів модельєрів.
Вікторія — Востаннє, коли я спокійно і без поспіху шила собі одяг, це було чотири роки тому, зараз є багато роботи у "Le Grand ", а також ті ж друзі та знайомі.
Jey — До речі, а коли ви відчули що вам потрібно займатися саме створенням одягу?
Володя — Ну це все просто — спочатку, коли я ще жив у Дніпропетровську, в ранньому віці амість дитячого садка мама брала мене з собою на курси шиття. Мені тоді було шість років, від цього часу мене це діло захопило, ну пізніше була ще художня школа і через кілька років в сьомому класі я сам вступив на ті ж курси і до тієї ж викладачки, що і моя мати, тоді я і зрозумів що мені подобається експерементувати з тканинами більше ніж займатись чимось іншим. Дуже дякую моїй матері за те, що вона підтримувала такі мої поривання до шиття. До Львова я приїхав за творчою атмосферою і поступив до Львівського коледжу легкої промисловості, де я зараз навчаюсь. Паралельно навчаючись в коледжі я вже працював з модельєрами — дуже багато мені дало те, що я досить довго працював з модельєром Оленою Романовою – вона мені завжди давала творчу роботу і мені було дуже цікаво з нею працювати, в цей час я вже часто створював одяг для різних конкурсів, виступів, були і персональні замовлення. Ну от а пізніше я познайомився із Катею і ось я перед вами.
Jey — Ну Соломійка тепер твоя черга — зізнавайся.
Соломія — Ну моя історія не така захоплива, як у Володі, але я спробую щось розповісти. Напевне натяки на те що я буду в майбутньому буду дизайнером в мене з’явилися ще в дитинстві, мене захоплювали барвисті тканини, з яких я виготовляла мініатюрний одяг. А взагалі то ще в школі хотіла вступати в музичне училище, але після кількох місяців підготовки я зрозуміла що це не моє. Шиттям у нас в сім’ї займалися дві бабусі, вони перші відкрили перед мною двері чарівного світу моди, пізніше я в школі багато практикувала і вже в восьмому класі я почала шити для себе, тому що просто захотілося вдягнути щось оригінальне, а пізніше і перші клієнти, друзі, родичі, від того часу я постійно шию, і вдосконалюю свою майстерність, це стало справою мого життя. Першою серьозною сходинкою стало навчання в коледжі легкої промисловості. Зараз я навчаюсь в академії мистецтв.
.jpg)
Jey — Віка, а яка в тебе історія?
Віка — Тільки не смійтеся! В дитинстві я хотіла стати пожежником! Так! І мені здається що саме ця моя мрія і спонукала мене навчитися шити, адже я знала що пожежних костюмів для мене нема і тому вирішила, що сама собі пошию костюм і все ж стану пожежником. Пізніше ходила на різні гуртки та курси моделювання та конструювання одягу, брала участь у різних конкурсах, працювала із львівською дизайнеркою Джамільою. Також вступила в коледж де познайомилась із Володею і Соломійкою, нас поєднала одна мрія, але це була лише мрія доки не прийшла Катерина і не зібрала нас разом.
Jey — На кінець — хто ваші клієнти?
LG — Нашим клієнтом може бути кожен, адже усі хочуть виглядати красиво – тому ми не робимо різниці між соціальним статусом наших клієнтів, наприклад Володіними клієнтами є такі відомі люди у Львові як: Ліля Кіш, Ірина Поліванова, Андрій Бакун, Андріана, Ірина Гавришенко. Ми доступні і завжди плануємо такими залишатися, хочеться щоб український продукт став не лише якісним і вишуканим, але й доступним кожному. Ми встановили собі досить високу планку. «Le Grand», це справа нашого життя тому я думаю ми досягнемо високого рівня. Ми молоді, у нас багато ентузіазму і сил тому ми будемо багато працювати і досягнемо всього своїми силами.
Роман Шмідт для Jeybeauty
